Книга “Паперовий хлопчик” – Вінс В. (Тверда обкладинка)

Історія про дорослішання та прийняття себе, розказана від імені рознощика газет, який сильно заїкається. Спекотне літо 1959, Мемфіс, США. 11-річний герой (його ім'я ми дізнаємось наприкінці роману) чудово грає в бейсбол, але через сильне заїкуватість майже не говорить. У нього немає друзів, тільки Ма, чорношкіра нянька, та Рис, його однокласник. Коли Рис їде на канікули і просить кілька тижнів розносити газети замість нього, герой розуміє, що це буде непросто, адже йому доведеться розмовляти з незнайомцями. За чотири тижні герой познайомиться з різними людьми – самотніми, відважними та страшними. Мудрий містер Спіро, нещасна красуня місіс Вортінгтон, “Телехлопчик”, з яким він не обмовиться і словом, але це не завадить їм потім потоваришувати… Кожен із них його чомусь навчить. Спільну мову доведеться порозумітися і з власними батьками, адже виявиться, що вимовлені слова означають набагато менше, ніж думки. Він дізнається про таємниці, заховані за зачиненими дверима Мемфіса, врятує від смерті близької людини і зрозуміє, що її душа не заїкається, а спорідненість душ набагато важливіша за кровну. Автобіографічний роман Вінса Воутера, удостоєний медалі Ньюбері, про дорослішання, здобуття власного голосу і важкий вибір. У перекладі збережено авторську пунктуацію. Фішки книги Роман про дорослішання та набуття власного голосу. Удостоєний престижної нагороди – Медалі Ньюбері за внесок у літературу для дітей та юнацтва. Збережено авторську пунктуацію: текст без ком. При редактурі книги використовували рекомендації логопедів, щоб передати особливість мови героя (заїкання). Читачі російськомовного видання книги повинні знати, що в ній збережені особливості синтаксису оригінального тексту англійською мовою. “PAPERBOY” був написаний без використання ком. Юний герой, який веде розповідь, розуміє, що коми вказують на паузи. Однак він також знає, що виснажливе заїкуватість змушує його занадто часто зупинятися під час розмови – і проти його волі. Саме тому він приходить до висновку, що написання тексту без використання ком приносить йому почуття звільнення. Читачі також повинні знати, що діалоги оформлені не за правилами – без тире та лапок. Я хотів, щоб читачі відчули, що хлопчик виливає свою душу, набираючи цей текст на друкарській машинці, зовсім не переймаючись правилами пунктуації. Літери “с-с-с”, що зустрічаються в тексті твору, не використовуються для імітації заїкуватості хлопчика, а просто є сигналом для читача – “хлопчик заїкається в цей момент”. Відступи від загальних правил розповіді повинні допомогти читачам якнайкраще зрозуміти маленького заїкаючого рознощика газет. Вперше я усвідомив себе заїкою п'ять років. На сьогоднішній день я заїкаюся – коли більше, коли менш жорстоко – понад шістдесят років. Незважаючи на це, я багато чого досяг як журналіст і, на моє незмінне подив, обожнюю розповідати свою історію перед різними людьми, особливо перед молоддю. Чи вилікувався я від заїкуватості? Ні. Чи переміг я його? Так. “Паперовий хлопчик” – моя історія і скоріше мемуари, ніж вигадка. Головний герой намагається впоратися з труднощами говоріння, але він також приходить до розуміння того, що життя – це не лише заїкуватість.